Згідно Конституції (ст.87) судова влада здійснюється цивільними суддями - бальи (Batlles), Трибуналом бальи (Tribunal de Batlles), Трибуналом судів (Tribunal de Corts) і Вищим трибуналом правосуддя Андорри (Tribunal Superior de la Justicia d’Andorra), а також відповідними головами цих судів.
Суд нижчої ланки (Batllia) має цивільне, кримінальне і адміністративне відділення. Бальі по першій інстанції единолично розглядують всі цивільні і адміністративні справи, а також поділа про незначні злочини. Поділа про серйозніші злочини розглядує Трибунал бальи у складі 3 суддів.
Read the rest of this entry »
Правова система Андорри в цілому відноситься до романо-германської сім’ї, проте її право залишається таким, що переважно не кодифікує. Діють безліч звичаїв (адміністративних, цивільних, кримінальних і ін.), зібраних в 2 приватних компіляції. Найбільш важливою з них є “Мануаль Дігесто” (Manual Digesto) в 6 томах, датована 1748 р. До інших джерел права відносяться прийняті парламентом Андорри закони, декрети Співправителів, закони і звичаї Каталонії за станом на 1716 р., канонічне право, а також римське право, зібране в Третій Компіляції Каталонії (1704 р.). В деяких випадках застосовується іспанське і французьке законодавство. Згідно Конституції 1993 р. (п.3 ст.3) загальновизнані принципи міжнародного публічного права є складовою частиною правової системи Андорри.
Read the rest of this entry »
Андорра - унітарна держава. Адміністративно-територіальне ділення - 7 общин (”паришей”, тобто приходів).
Діє Конституція, схвалена на референдумі в 1993 р. і що змінила Основний законодавчий акт 1866 р. За формою правління Андорра парламентське князівство (Principat). Політичний режим демократичний. Загальне виборче право для чоловіків було введене в 1933 р., а для жінок - в 1970 р. Політичні партії з’явилися тільки в 1975-1976 рр.
Законодавчий орган влади - однопалатна Генеральна рада (Consell General), стара після Ісландії парламент в Европе, що діє з 1419 р. Обирається загальним прямим голосуванням на 4 роки і складається з 28 членів, у тому числі 14 - за системою пропорційного представництва і 14 - по 2 від кожної общини. Половина членів оновлюється кожні 2 року. Генеральну раду контролює діяльність Уряду і затверджує держбюджет, обирає голову парламенту (Генерального синдика) і його заступника. Парламент може делегувати законодавчі функції (з певного питання) Уряду.
Read the rest of this entry »
Андорра - держава, що знаходиться під спільним протекторатом Франції і Іспанії (протекторат цей встановлений в 1278 р.). За співправителів вважаються президент Франції і Урхельський єпископ (Іспанія). На міжнародній арені Андорру представляє Франція. Країна розташована в Східних Піренеях між Францією і Іспанією. У адміністративному відношенні ділиться на шість общин. Столиця - Андорра.
Майдан - 453 кв. км., чисельність населення на середину 1978 р. - 29 тис. чоловік. Середня щільність населення - 64 людини на 1 кв. км. Населені пункти розташовуються в основному в долинах річок Валіра і Арьеж.
Read the rest of this entry »
Ватикан - держава-місто, теократична монархія, світовий центр римсько-католицької церкви, резиденція розділу цієї церкви - тата Римського.
Держава утворена 7 червня 1929 р. відповідно до Лате-ранськимі угодами між італійським урядом і татом Римським. Воно розташоване в західній частці Риму, на горбі Мопте-ватікано. Майдан - 0,44 кв. км., чисельність населення на середину 1978г.- близько 1 тис. чоловік (найбільш крупна група - італійці). Ватиканським громадянством володіє менше половини цього числа - 27 кардиналів, 27 архієпископів, епископок і прелатів, 12 ченців, 54 швейцарських гвардійця, близько 150 папських жандармів і стількох же цивільних осіб. Офіційні мови - латинський і італійський.
Згідно Основному закону Ватикану судова влада від імені Тата здійснюється органами, що будуються відповідно до судової системи держави.
Судова влада по цивільних справах, неосудних одноосібному судді, і по кримінальних справах здійснюється в звичайному ладі судами першої інстанції і Вищим церковним апеляційним судом - Священною римською ротою; у надзвичайних випадках допускається оскарження до Верховного суду сигнатури. Священна римська рота є також апеляційною інстанцією по відношенню до церковних судів поза межами Ватикану (в основному по шлюбно-сімейним справам). Призначення і відгук суддівського персоналу зберігається за Татом. Дисциплінарна влада здійснюється Верховним судом сигнатури.
У будь-якій цивільній або кримінальній справі і у всіх стадіях виробництва Тато може передати справу комісії з наданням їй права винести ухвалу згідно справедливості і без права якого-небудь подальшого оскарження.
Право помилування, амністії, звільнення від покарання і пом’якшення покарання у всіх випадках зберігається за Верховним главою церкви.
На практиці всі кримінальні справи, що підпадають під юрисдикцію Ватикану, вирішуються судами Італії.
Правова система Ватикану заснована на канонічному праві (jus canonicum), а також на законодавстві самого Ватикану і Італії.
Головними джерелами що діє в державі-місті Ватикані права є: а) Кодекс канонічного права (Codex Iuris Canonici) і апостольські ухвали; б) закони, що промульгувалися для міста Ватикану Верховним главою церкви або делегованою ним владою, а також ухвали, що видаються компетентними властями.
Read the rest of this entry »
Ватикан не має конституції в точному сенсі цього слова. Її роль виконували Конституційні акти держави-міста Ватикану від 7 червня 1929 р., найбільш важливим з яких був Основний закон, а також “апостольська конституція” від 15 серпня 1967 р., названа “Regimini Ecclesiae Universae” і що містить реформу римської курії (див. нижчий). У листопаді 2000 р. Тато обнародував новий Основний закон Ватикану (набрав чинності в лютому 2001 р.), який фактично закріпив систему розділення властей.
За формою правління Ватикан - абсолютна теократична монархія.
Read the rest of this entry »
Стаття 1
1. Верховний Понтифік, Владика Держави Міста Ватикану, володіє всією повнотою законодавчої, старанної і судової влади.
2. На період, коли Престол залишається незайнятим, дані повноваження належать Колегії Кардиналів, яка, проте, може ухвалювати законодавчі рішення тільки в разі термінової необхідності і на термін відсутності Верховного Понтифіка. Згодом ці рішення мають бути підтверджені Верховним Понтифіком, вибраним відповідно до розпоряджень канонічного права.
Стаття 2
Представництво Держави в стосунках з іншими державами і іншими суб’єктами міжнародного права, дипломатичні стосунки і укладення договорів є прерогативою Верховного Понтифіка, яку він здійснює за допомогою Державного Секретаріату.
Read the rest of this entry »
У VIII-XIX вв. під управлінням римських тат знаходилася область в Центральній Італії. У 1870 році Папська область була приєднана до Італійського королівства. У розпорядженні тата залишився тільки західний район Риму - Ватикан. У 1929 році по Латеранським угодам між татом і Італією було утворено нову державу - Держава Міста Ватикану (Stato della Citta del Vaticano), розташована в Римі, на горбі Монте-ватікано, одночасно були визначені нинішні його кордони, відновлена світська влада тат.
Read the rest of this entry »
Понтіфікат наступного, 264-го по рахунку тата, яким став знов венеціанський кардинал Альбіно Лучані під ім’ям Іоана Павла I (1978), тривав всього 33 дні (з 26 серпня по 29 вересня). Офіційно він помер від інфаркту. Але з приводу кончини тата з Ватикану виходили суперечливі повідомлення, навіть про місцезнаходження тіла у момент смерті. Первинне повідомлення про смерть не було підписане лікарками, а у момент трагедії у Ватикані навіть була відсутня чергова лікарка. Крім того, напередодні смерті у тата була бурхлива бесіда з кардиналами про нові призначення.
Зіставляючи ці факти з ситуацією у Ватикані напередодні виборів тата, коли загострилися відношення між послідовниками Павла VI і консерваторами, можна передбачити, що Іоана Павла I просто усунули, як в середньовічні часи. Приводом могло послужити те, що Лучані вибрав ім’я Іоана Павла I (вперше в історії папства ім’я подвійне), щоб продовжити їх прогресивні діяння на цій посаді. У приватних бесідах він відзначав, що має намір здійснити лаву прогресивних реформ, провести кадрові перестановки і фінансову ревізію. Насторожує те, що майже всі ключові пости у Ватикані, включаючи статс-секретаря Війо, займали члени таємних масонських лож, які уміють берегти таємницю і ховати “кінці у воду”.
Read the rest of this entry »
ім’я на латині Johannes Paulus, справжнє ім’я Альбіно Лучані (народився 17.10.1912, Форно-ди-канале, Італія - помер 28.09.1978, Рим), Тато, чиє 34-денне первосвященик в 1978 році був найкоротшим в історії церкви. Він був першим Татом що вибрав подвійне ім’я, і зробив він це на честь двох своїх найближчих попередників Іоана XXIII і Павла VI. Народжений в бідній сім’ї, Альбіно закінчив Григоріанський університет в Римі і був присвячений в ченці в 1935 р. Призначений заступником директора семінарії в Беллунськой єпархії, він викладав теологію, канонічне право і духовне мистецтво. У 1948 році він був призначений головним вікарієм єпархії, а в 1958 році - єпископом Вітторіо Венетто. Ставши архієпископом Венеції в 1969 році, в 1973 він був вже кардиналом. Він був вибраний Татом 27 серпня 1978 року першим Татом в історії церкви з часів Пія X (1903-1914), що мав швидше пастушечье, чим дипломатична або наукова освіта. Він помер від серцевого нападу.
Конституцією Ліхтенштейну закріплюється незалежна судова влада. Система судів спільної юрисдикції має три рівні. Окружний суд (Landgericht) у Вадуце є судом першої, Вищий суд (Obergericht) судом апеляційною, а Верховний суд (Oberste Gerichtshof) останньої інстанції. Професійні судді призначаються Князем за уявленням Ландтагу.
Адміністративну юстицію здійснює Адміністративний суд, що розглядує скарги на вирішення Уряду.
Функції конституційного контролю виконує Вищий державний трибунал, який захищає права, надані Конституцією, вирішує спори про юрисдикцію між судами і адміністративними властями, а також діє як дисциплінарний суд відносно членів Уряду. Крім того, Вищий трибунал компетентний розглядувати питання про конституційність законів і про законність видаваних Урядом указів. Члени Вищого трибуналу вибираються Ландтагом; вибори голови підлягають затвердженню Князя.
Правова система Ліхтенштейну входить в романо-германську сім’ю і склалася під впливом австрійського і швейцарського права. Цивільний, Кримінальний і Карно-процесуальний кодекси слідують австрійським зразкам, тоді як торгівельне право засноване на швейцарських законах (Ліхтенштейн є внутрішньою економічною зоною Швейцарії).
До найбільш важливих актів торгівельного законодавства відносяться: Закон про одноосібні підприємства і компанії 1926 г.; Закон про трастові компанії 1928 г.; Закон про товарні знаки 1929 г.; швейцарський Закон про патенти, введений федеральним актом 1954 г.; Банківський закон 1960 г.; Комерційний закон 1969 г.; Закон про міжнародне приватне право 1996 р.
Ліхтенштейн належить до “податкових гаваней”. У зв’язку з низьким податком на розміщуваний капітал і відсутністю податку на прибуток він вибраний місцем реєстрації понад 40 тис. іноземних компаній. У країні немає спеціального законодавства, регулюючого іноземні інвестиції.
Трудове законодавство закріплює право на об’єднання в профспілки, колективні переговори і страйк.
До кінця 1980-х рр. в Ліхтенштейні застосовувався Кримінальний кодекс Австрії 1852 р. УК, що діє, прийнятий парламентом Ліхтенштейну 24 червня 1987 р., набрав чинності з 1 січня 1989 р. Він відмінив страту за всі злочини. Остання страта мала місце в 1785 р.
Ліхтенштейн - унітарна держава. У адміністративному відношенні складається з двох часток, що історично склалися: Оберланд (Верхній Ліхтенштейн) і Унтерланд (Нижній Ліхтенштейн). Ділиться на 11 общин.
Діє Конституція 1921 р. За формою правління Ліхтенштейн спадкова парламентська монархія. Політичний режим демократичний. Ліхтенштейн останнім з європейських країн надав виборчі права жінкам (у 1986 р.).
Read the rest of this entry »
Люксембург належить до романо-германської правової сім’ї. Його сучасна правова система в основних рисах склалася після утворення самостійної держави (1815). Істотний вплив на розвиток права і судової системи зробили конкретні історичні умови, що передували отриманню Люксембургом незалежності, а також пізніші події в історії держави: у 1794-1814 рр. територія країни була окупована Францією, і на ній діяли французькі закони; довгі десятиліття Люксембург був зв’язаний митними і іншими союзами з Бельгією або німецькими державами; у 1815-1890 рр. знаходився в особистій унії з Нідерландами; з 1948 р. він входить разом з Бельгією і Нідерландами в економічне об’єднання Бенілюкс. Після утворення самостійної держави в Люксембурзі продовжували діяти Цивільний кодекс Наполеона 1804 р. і інші французькі кодекси. Лише з часом деякі з них були замінені новими законодавчими актами, нерідко, проте, орієнтованими на ті ж французькі кодекси. Правові стосунки в Люксембурзі регламентуються не лише законодавчими актами, що приймаються парламентом, але і ухвалами, що видаються Великим герцогом в порядку делегованого законодавства.
Read the rest of this entry »
Система спільних судів в країні очолюється Верховним судом правосуддя. Він функціонує або як апеляційний суд (у складі 5 суддів), який розглядує скарги на ухвали окружних судів, винесені по першій інстанції по цивільних, торгівельних і кримінальних справах, або як касаційний суд (у складі 7 суддів), який розглядує в останній інстанції скарги по питаннях права на вироки і вирішення всіх судів. Для розгляду справ про найбільш серйозні кримінальні злочини скликається суд ассизов, що складається з 2-3 членів Верховного суду і 3-4 (всього має бути 6 суддів) членів окружних судів. Для визнання підсудного винним необхідно не менше 4 голосів. Суд ассизов формується головою Верховного суду на певний час.
Read the rest of this entry »
Люксембург - унітарна держава. Країна розділена на 3 округи, округу, у свою чергу, - на кантони. Показних органів в цих адміністративних одиницях немає, і функції місцевої адміністрації виконуються вищими посадовими особами, що призначаються Урядом: у округах- комісарами, в кантонах - бургомістрами.
Конституція Люксембурга, що діє, прийнята 17 жовтня 1868 р. З тих пір до неї були внесені важливі зміни. Так, в 1919 р. було встановлено, що суверенна влада виходитиме від народу, анулювані всі секретні договори, введено загальне виборче право на основі пропорційного представництва. У 1948 р. був істотно розширений список демократичних прав і свобод громадян Люксембурга. Зокрема, проголошувалися нові соціально-економічні свободи. Декларація про перегляд Конституції від 29 квітня 1954 р. надала Уряду право за бажання відмовитися від частки національного суверенітету і передати його так званим наднаціональним органам. “Здійснення прерогатив, - було записано в законі, - наданих Конституцією законодавчим, старанним і судовим властям, може бути тимчасово покладено на установи міжнародного права”. Конституція 1868 р. оголосила Велике Герцогство Люксембург конституційною монархією.
Read the rest of this entry »
